На матеріалі роману сучасного українського письменника О. Ульяненка проаналізовано взаємозв'язок між містом, що охоплене апокаліптичними передчуттями, і морально-психічним станом його мешканців.

На материале романа современного украинского писателя О. Ульяненко проанализирована взаимосвязь между городом, охваченным апокалипсическими предчувствиями, и морально-психологическим состоянием его жителей.

The author of the article on the base of the novel of modern Ukrainian writer O.Ulyanenko analyzed the correlation between the city sized with the apocalyptical presentiments and moral-psychical condition of its citizens.

Вперше проведено синтетичний психологічно-стильовий аналіз тлумачення образів і мотивів смерті для розрізнення ментальних станів художньої свідомості письменників. Досліджено естетику смерті в українській літературі кінця XX - початку XXI ст. з позиції психоаналітичної інтерпретації. Зазначено, що образи смерті, описані в творах Є. Пашковського й О. Ульяненка, свідчать про танатоцентричність постмодерної епохи. Досліджено, що Є. Пашковський наближається до психологічного типу неоксперсіоніста, релігійному світогляду якого властивий есхатологізм. На підставі емоційного ставлення до життя він вдається до експресивного осмислення історичних національних катастроф, але концентрує не смерть, як О. Ульяненко, а трагізм. Використана О. Ульяненком натуралістична поетика розвінчує психопатологічний індивідуалізм, а також некрофільську стилістику, яка поєднується з демонізацією картини світу.

Розглянуто естетичний підхід до танатичної проблематики в художній літературі. Проаналізовано та зіставлено естетику смерті в прозі Є. Пашкоського й О. Ульяненка на тлі художнього мислення постмодерної епохи. Встановлено типологію та виявлено відмінності художніх версій тлумачення смерті в прозі даних письменників.

Рассмотрен эстетический подход к танатической проблематике в художественной литературе. Проанализированы и сопоставлены эстетика смерти в прозе Е. Пашковского и О. Ульяненко на фоне художественного мышления постмодерной эпохи. Установлена типология и выявлены отличия художественных версий толкования смерти в прозе данных писателей.

Робота є продовженням циклу публікацій автора із досліджень естетики смерті в сучасній українській чоловічій прозі. Проаналізовано ритуали та забобони, пов'язані з похованням у творчості Є. Пашковського та О. Ульяненка. Увагу надано тим словам та виразам, що набувають особливого естетичного значення під час опису сцен смерті. А також емоційному осмисленню вираження почуттів, емоцій та часу. Розглянуто і різні аспекти цієї проблеми з урахуванням 2-х основних інваріантів смерті в креативній системі прозового дискурсу цих письменників: вбивство і суїцид. Звенено увагу і на особливості постмодерного висвітлення даної теми у творах зазначених прозаїків. Через постмодерне сприйняття перехідне літературне покоління створює пограничні моделі сучасного їм світу, що зумовлюють цікавість до проблематики смерті, в тому числі й обрядів поховання.

Простежено авторську характеристику та способи зображення жіночих образівіз збірки українського письменника О. Ульяненка "Яйця динозавра". Беручи за основу власні життєві спостереження, письменник створює новий для української літератури, соціально й реалістично більш окреслений образ розкутої сучасної жінки, для якої потенційно ворожими є болісні роздуми, чутливість, переживання, скромність, щире кохання, материнство.

Простежено, як смерть відіграє одну з визначальних ролей у становленні світоглядної парадигми головної героїні в романі "Соло для Соломії" Володимира Лиса. Розглянуто "віталізацію смерті", але не таку, яка переходить до нового життя, а таку, що дає поштовх до нових стосунків. З часом вона стає необхідною умовою для перетворення духовного світу героїні, яка постійно сам-на-сам стикається з життям і смертю водночас. і це зумовлено не тільки реаліями історичних подій на Західній Україні. Наведено паралелі з іншими дівчатами, жінками, родинами, де збіг таких трагічностей не є фатальним.

Розглянуто загальні питання технології прийняття господарських рішень щодо їх підготовки, організації розробки та вибору найбільш ефективних з них у процесах раціонального господарювання. Висвітлено еволюцію теорії прийняття рішень зі стародавніх часів до сьогодення, наведено математичні моделі та методи їх реалізації. Розглянуто економетричний підхід до вибору рішень, особливості оцінювання ризиків їх прийняття. Описано формалізовані й інтуїтивні підходи до прогнозування рішень. Зазначено, що вирішення типових задач з теорії прийняття рішень здійснено з використанням інформаційних технологій на ПК.

На основі романів сучасного українського письменника А. Кокотюхи "Таємне джерело", "Осінній сезон смертей", "Червоний" та "Пророчиця" досліджуються авторські особливості художнього втілення образу смерті, зокрема, поряд із традиційним зображенням смерті у детективному творі простежуються індивідуальні риси прозопису: історична ретроспекція, українські реалії та проблеми, держава - суспільство - закон - людина.

Серійні вбивці та маніяки неодноразово ставали темою літературних розповідей українського письменника Олеся Ульяненка. Розкриваючи образ головного героя, письменник висвітлює реальну кримінальну історію, пов'язану з долею небезпечного злочинця кінця 90-х років XX століття. Дивне захоплення автором постаттю Онопрієнка втілилося в незвичайний творчий задум - детективний роман. Але Олесь Ульяненко ставить собі за мету не тільки розповісти світові про небезпечні маніакальні та некрофільні нахили в історії героя, але й дошукатися першовитоків, причин нагнітання жорстоких злочинних дій і намірів, патологічний потяг до смерті та знищення. З цією метою автор розкриває перед читачами широкий огляд життя свого героя, поступово розповідаючи історію нелюда-вбивці. Авторські здогадки, художнє перевтілення та інтуїтивне проникнення в психіку свого незвичайного персонажа доповнюється власними роздумами головного героя, який намагається пояснити свою злочинну діяльність та мотивувати для себе виправдання. Не останню роль письменник відводить у вирішенні цих питань емоціям літературного прототипу відомого на Україні маніяка. Предметом дослідження обрали саме перше вбивство, яке було ще й масовим. Адже відчуття певних емоцій героєм стане для нього домінуючою потрібністю, яка потребуватиме чергового повторення та продовження. Тому домінуючими для письменника постають характеристики емоцій, які означуються переживаннями вбивці власного ставлення до того, що він робить, широким спектром їхніх індивідуальних проявів. Характеристика емоційних (чуттєвих) відчуттів (відчуття задоволення або ж незадоволення, приємного чи неприємного під час вбивства) відображає ситуативне ставлення героя до подій, пережитих ще у ранньому дитинстві. Причини некерованості швидкоплинних емоційних спалахів письменник відображає за допомогою дієслів та прислівників. Бо кожна конкретна емоція має власний спектр суб'єктивних переживань та здійснюється за рахунок специфічних фізіологічних механізмів й характеризується притаманними лише їй виразними рухами та діями.